Останні роки активний розвиток сфери інтернет- та медіа-технологій привертають все більшу увагу до питань їх ліцензіювання та сертифікації. З кожним днем об’єм інвестицій в цю галузь постійно зростає і все більше підприємців починають усвідомлювати потенціал цієї галузі, її майбутні перспективи. І посилення правового регулювання виражає в першу чергу інтереси держави та підприємництва, а саме їх зацікавленість в контролі інформаційних потоків та боротьби з несанкціонованим використанням інформаційної продукції. Але чи враховуються при цьому інтереси пересічних громадян?

З самого початку Інтернет був простором, що символізував свободу та незалежність пересічного громадянина, який міг використовувати його для скачування та завантаження на веб-сайти будь якої інформації, програмного забезпечення та медіа-контенту. Користувачі почали об’єднуватись в співтовариства, створювати спільні портали, мережі, де збирали великі об’єми програм, відео, аудіо, зображень та електронних книжок. Все це базувалось на принципах безкоштовності та рівності всіх користувачів, важливим було просто належне використання ресурсу без шкоди іншим, заохочувались заходи по розвитку таких порталів та мереж. Згодом з початком комерціалізації Інтернету, розповсюдженням авторського права на всіх користувачів, постало питання правомірності існування деяких мереж, що використовували нелегально (не маючи належної ліцензії) інформаційні продукти вироблені комерційними організаціями та компаніями. Таким чином почалась боротьба з піратством в Інтернеті та конфронтація між тими хто був за і проти діючих правил авторського права.

Але ця конфронтація не стала боротьбою між піратами як злочинцями і захисниками авторського права як стороною на чиєму боці справедливість. Проблематика авторського права зачіпала моральні та економічні аспекти. По-перше, захисниками авторського права стали переважно медіа-концерни та організації, що стали використовувати юридичні інструменти як основний засіб свого доходу. Це компанії-посередники, наприклад, між авторами музики та їх прихильниками. Найскандальнішою стала діяльність RIAA (Recording Industry Association of America — Асоціація звукозаписуючих компаній), що направила велику кількість ресурсів на лобіювання необхідних їх законів та судовим справам проти пірінгових мереж та пересічних користувачів. Наприклад, було пролобійовано закон (Digital Millennium Copyright Act), згідно з яким організація могла вимагати $750 за нелегальне скачування треку та $150000 за його розповсюдження, при цьому ні одного центу не передбачалося безпосередньо виконавцю, автору композиції. Таким чином стає зрозуміло, що RIAA діяла в своїх інтересах, створивши монопольні умови на ринку звукозаписів, що по суті здійснюють пагубний вплив на розвиток ринку, посилення його тінізації.

В цілому монополія, що створюється авторським правом, полягає в тому, що автор інформаційного продукту, може отримувати доходи від нього все життя та більше нічого не створювати. Такі умови потенційно сприяють деформації ринкової економіки та іншим негативним наслідкам. Отже, існує необхідність переглянути умови використання авторських прав.

Оскільки споживач залишається завжди правий, то більшість тих же виконавців (серед таких Moby) перейшли на сторону своїх прихильників, висказавши свою незадоволеність діями концернів. Це в першу чергу такі дії мали зберегти їх імідж, адже RIAA була пов’язана з деякими гучними справами, що ставили під питання моральність її дій. Один з них, коли спочатку заборонили одному англійському магазину включати радіо в приміщенні без ліцензії, а потім наспівувати пісні продавщиці цього магазину, і друга, коли позов надійшов матері-одиначці інваділу з вимогою великої суми компенсації RIAA, але справа була вирішена в її користь і вона змогла подати відповідний позов за моральну шкоду та відсудити $108000 в свою чергу.

В той же час громадяни багатьох країн починають створювати піратські партії, що отримують велику кількість голосів. Наприклад, Шведська піратська партія має всі шанси потрапити до Європарламенту. Також з’являються альтернативні ліцензії (Creative Commons, GNU GLP тощо), що вже встигли себе показати в гарному світлі, отримати підтримку та визнання більшості. Але боротьба лише загострюється, закриваються все більше пірінгових мереж, крім того постає проблема прав користувачів, адже компанії лобіюють різні закони, що примушують провайдерів надавати органам влади та самим компаніям дані про користувачів, різну особисту інформацію. Це все зачіпає права свобод та моральні норми.

В загалом ті тенденції мають різний прояв з різними видами інформаційної продукції, різній структурі споживачів та специфіці ринків, але в цілому проблема ліцензіювання інформаційних продуктів на сьогодні залишається особливо актуальною.