Інформаційні технології викликали появу нових умов, які використовуються криміналітетом для скоєння злочинів на національному, міжнародному і транснаціональному рівнях. Злочинні об’єднання, окремі “фахівці” кримінального бізнесу повною мірою використовують новітні технології для “відмивання” грошей, здобутих злочинним шляхом, несанкціонованого доступу до інформаційних систем.

Специфіка даного виду злочинності полягає у:

– відносній комфортності, тобто готування та скоєння злочину здійснюється, практично не відходячи від “робочого місця”;

– доступності – у зв’язку з тенденцією постійного зниження цін на комп’ютерну техніку;

– географії скоєння злочинів, яка є досить широкою, але враховуючи те, що основна кількість комп’ютерів розташована у великих населених пунктах, то саме на них і припадає “левова частка” злочинності;

– віддаленості об’єкту злочинних посягань – він може знаходитись за тисячі кілометрів від місця скоєння злочину;

– складності виявлення, фіксації і вилучення криміналістично-значущої інформації (слідової картини злочину) при виконанні слідчих дій для використання її в якості речового доказу і т. ін.

За даними Інтерполу, оголошеними на Шостому засіданні Робочої групи по співробітництву правоохоронних органів країн Центральної та Східної Європи (в серпні 2000 року) з питань боротьби з кіберзлочинністю, доходи злочинців, пов’язані з незаконним використанням новітніх технологій, посідали третє місце в світі після доходів від торгівлі наркотиками і зброєю; за даними агентства Reuters, обіг коштів, що викрадалися і вимагалися кіберзлочинцями в 2004 році, склав 105 млрд. дол. США і, за прогнозами спеціалістів, ця цифра зростатиме.

Згідно з думкою американських експертів, у США середня вартість збитку від одного кіберзлочину становить 500 тис. дол., тоді як одне фізичне пограбування банку обраховується у 3,2 тис. дол. За заявою ФБР, американські бази даних щомісяця зазнають понад тисячу атак іноземних хакерів. Збитки від одного кіберзлочину на Заході складають в середньому від 450 тис. до 1 млрд. дол. США. Щорічні втрати фірм США – 100 млрд. дол., Великобританії – 4,45 млрд. дол., країн Західної Європи – 39 млрд. дол.

За даними ДСБЕЗ МВС України, частка виявлених злочинів у сфері високих технологій у 2005 році складає 0,14 % від загальної кількості виявлених злочинів економічної спрямованості, що свідчить – при великозбитковості та високому рівні небезпеки, яку викликають злочини, вчинювані у сфері використання комп’ютерної інформації, – про вкрай низьку ефективність проведення дізнання та досудового слідства по злочинах цієї категорії, відсутність кваліфікованих фахівців (спеціалістів) у даній галузі, про нерозуміння на вищому державному рівні всіх проблем, що виникають внаслідок злочинної діяльності у цій сфері, сумнозвісну правозастосовчу практику, коли реалії розвитку криміналітету випереджають розробку ефективних механізмів протидії.

Незважаючи на прийняті національні законодавства по боротьбі з кіберзлочинністю у ряді країн, у тому числі й в Україні, її “уніфікований” склад до цих пір чітко не визначений, оскільки як можливості технічних засобів, програмного забезпечення, засобів телекомунікацій, так і кримінальні хитрування самих кіберзлочинців, безперервно зростають з розвитком науково-технічного прогресу і відсталістю правових норм протидії.

Офіційна статистика не дає можливості одержати достовірні дані щодо кримінологічної характеристики злочинів, що вчинюються у сфері використання інформаційних технологій, динаміки й структури таких злочинів. Це відбувається як через її недосконалість, так й через високу латентність таких видів злочинів. Дана тенденція спостерігається не тільки в Україні. За кордоном, де накопичена чимала й достовірна статистика кіберзлочинів, до суду доходять справи про менш ніж 1 % порушень. При цьому слід пам’ятати, що, за твердженням фахівців, ревізія в змозі виявити не більше 10 % електронних розкрадань.

Злочини у сфері комп’ютерної інформації є, перш за все, передбачене кримінальним законом винне порушення прав та інтересів стосовно автоматизованих систем обробки даних, що зашкоджує правовій охороні прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства і держави. Тобто це діяння, суть якого міститься зовсім не у використанні самої електронно-обчислювальної техніки як засобу скоєння злочину. Цей розділ включає суспільнонебезпечні дії, які посягають на безпеку інформації та автоматизовані системи її обробки.

Наслідки неправомірного використання інформації можуть бути різноманітними: це не тільки порушення недоторканності інтелектуальної власності, але й розголошення відомостей про особисте життя громадян, майнова шкода у вигляді прямих збитків та неотриманих прибутків, втрата репутації фірми, різноманітні види порушень нормальної діяльності підприємства, галузі.